Центр екологічного землеробства «Південь Органік»

Особливості органічного сільськогосподарського виробництва

1. Технологічні:
- відновлення родючості відбувається за принципом – удобрення ґрунту, а не рослин;
- впровадження ресурсозберігаючих технологій, використання відновлювальних джерел енергії, безвідходне виробництво;
- застосування лише поверхневого обробітку ґрунту та мульчування поверхні поживними рештками, застосування широкозахватних дискованих борін, широкозахватних культиваторів, зернових пресових сівалок та сівалок прямої сівби;
- не застосування радіаційно опромі­неного насіння рослин і меліорантів;
- застосування натуральних добрив, таких як гній, компост, нетоварна частина врожаю, сидеральні посіви, біодобрива;
- залучення "корисних" комах та птахів, або використання пасток проти шкідників;
- дотримання сівозміни культур;
- боротьба з бур´янами, шкідниками і хворобами лише агротехнічними та біологічними засобами;
- використання спеціалізованої техніки й обладнання;
- наявність перехідного періоду від 1 до 3 років;
- синтетичні мінеральні добрива не застосовуються;
- заборона гідропонного виробництва;
- використання лише дозволених відповідними правилами та стандартами біологічних засобів захисту рослин і добрив.

2. Ресурсні:
- органічне землеробство здійснюється на екологічно чистих зем­лях, не забруднених до небезпечних меж радіонуклідами, важки­ми металами, пестицидами, хімічними речовинами;
- господарська діяльність може проводитися після попереднього обстеження території землекористування на екологічну чистоту ґрунтів;
- забезпечення тварин органічним кормом, вільний випас;
- не застосовується ГМО;
- насіння та насіннєвий матеріал повинні мати органічне походження.

3. Організаційні:
- застосовується переважно у невеликих фермерських господарствах;
- зв´язок з іншими сферам виробництва (виробництво одягу, інструментів, побутових засобів догляду, парфумерно-косметичних та гігієнічних засобів, громадське харчування та готельний бізнес, медичні клініки);
- ретельне чищення приміщень, сільськогосподарської техніки та обладнання у процесі виробництва, зберігання, транспортування та реалізації органічної продукції;
- відмежування органічного та неорганічного сільськогосподарськоговиробництва;
- недопущення змішування органічної сировини та продукції з неорганічними ознаками у процесі виробництва, зберігання, транспортування, маркування та реалізації;
- складання інформаційної бази щодо організаційних особливостей підприємства, матеріально-технічної бази, плану виконання правил органічного сільськогосподарськоговиробництва;
- ведення складського, фінансового та бухгалтерського обліку з органічного сільськогосподарськоговиробництва;
- співпраця з органами контролю або контролюючою інстанцією;
- проходження щорічного контролю та сертифікації;
- впровадження інноваційних технологій (наприклад, GPS-системи для дослідження сільськогосподарських угідь за зональними особливостями(урожайністю, структурою ґрунту, вологістю, висотою місцевості) з метою оптимізації витрат та урожайності);
- висока технологічна культура сільськогосподарського виробництва всіх рівнів, починаючи від особистого селянського господарства до великих аграрних об´єднань.

4. Законодавчо-нормативні:
- необхідність розробки відповідної законодавчої, нормативно-правової бази, стандартів та правил, національних і регіональних програм розвитку;
- сертифікація на всіх стадіях виробництва – "від поля до прилавка";
- незалежний контроль за діяльністю інспекційних органів.

5. Інституційні:
- створення спеціалізованих державних та приватних органів контролю і сертифікації операторів органічного сільськогосподарськоговиробництва;
- співпраця з дорадчо-консультативними та науковими установами, навчальними закладами, спеціалізованими лабораторіями;
- співробітництво з іншими підприємства можливе виключно при умові, що вони відповідають правилам органічного сільськогосподарськоговиробництва;
- реалізація продукції через спеціалізовані магазини або спеціалізовані відділи загальних магазинів;
- об´єднання операторів органічного ринку в асоціації для підтримки нових учасників, обміну досвідом, просуванню органічного сільськогосподарськоговиробництва тощо.

6. Економічні:
- зменшення виробничих витрат на одиницю продукції та збільшення прибутку з одиниці площі завдяки: підвищенню природного рівня продуктивності агроценозів і ґрунту; зниження виробничих витрат в результаті відмови від застосування дорогих пестицидів і мінеральних добрив, зменшення енергоємності виробництва, зокрема витрат на пальне та мастильні матеріали; підвищення самодостатності та зменшення залежності виробників від невигідних умов зовнішнього фінансування;
- вищий рівень цін на органічну сировину та продукцію;
- фінансова підтримка та стимулювання урядом;
- зростаючий попит на органічну продукцію.

7. Маркетингові:
- дослідження ринку;
- логістична мережа;
- маркування органічної сільськогосподарської продукції;
- інформування населення щодо переваг та асортименту органічної сільськогосподарської продукції.

8. Перспективи:
- покращення здоров´я населення країни;
- збереження родючості ґрунтів та навколишнього середовища;
- відновлення біорізноманіття;
- розвиток сільської місцевості та стимулювання місцевого й регіонального виробництва.

Ми згодні з дослідниками у тому, що освоєння нової, органічної технології сільськогосподарського виробництва вимагає більшої інтелектуальної віддачі від фермера, іншими словами, знання та управлінські навички частково заміщують матеріальні ресурси [Колинько О. Устойчивое сельское хозяйство – от теории к практике / О. Колинько // Международный сельскохозяйственный журнал. — 2001. — № 4. — С. 8—13]. Таким чином, органічне сільське господарство не є регресом, воно, навпаки, передбачає розумне поєднання всього кращого у традиційній фермерській практиці з найновішими результатами наукових досліджень і розробок.

Справжнє джерело багатства і капіталу – людські мозок, натхнення, уява та віра в майбутнє! (Стів Форбс)